Довго щирими словами до людей промовлятиму я…
(до 145-річчя від дня народження Лесі Українки)

Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає...
                             Леся Українка

Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити!
Леся Українка

«Апостол правди і науки»
(до 160-річчя від дня народження  Софії Федорівни Русової –
українського педагога, прозаїка, літературознавця і громадського діяча)

Велике слово – школа!

Се скарб найкращий кожного народу,

се ключ золотий, що розмикає пута несвідомості,
се шлях до волі, до науки, до добробуту.

У вселюдськім житті тільки той народ

і бере перемогу, який має найкращу школу.
Софія Русова

  У сузір’ї постатей, які визначають історію розвитку української суспільно-громадської думки, просвітницького руху кінця ХІХ і до 40-х років ХХ ст., вагоме місце посідає Софія Русова, котра присвятила своє життя створенню національної системи виховання й освіти.
  Проте для кількох поколінь творча спадщина видатного педагога і громадської діячки була недоступною. Ця знана жінка згадувалась у літературі лише як українська буржуазна націоналістка та емігрантка.

Наукова бібліотека щиро дякує Ковалю Ігорю Михайловичу, кандидату історичних наук, доценту кафедри релігієзнавства, теології і культурології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за подаровану книгу «Матеріяли до етнології й антропології : збірник праць присвячений памяті Володимира Гнатюка» (Львів, 1929 р.).

Матеріяли до етнології й антропології. Т. 21–22, ч. 1 : Збірник праць присвячений памяті Володимира Гнатюка / Наукове товариство ім. Шевченка у Львові. Етнографічна комісія ; упоряд. Ф. Колеса. – Львів : Друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1929. – 372 с.

Книга святково вручена професору Бармаку Миколі Валентиновичу, декану історичного факультету, завідувачу кафедри історії України на засіданні спеціалізованої вченої ради у ТНПУ ім. В. Гнатюка під час захисту кандидатської дисертації Гринюки Богдана Михайловича на тему «Науково-педагогічна та мистецтвознавча діяльність Івана Старчука (1894–1950 рр.)», який відбувся 4.02.2016 р.

25 листопада о 14.00 в читальному залі № 3 (суспільно-політичної літератури) відбулася літературно-музична композиція
«Ми нація, що гідність і свободу в своїм житті цінує над усе!
Осанна українському народу, що з Вірою в майбутнє йде своє» –

                                                                                       до Дня Гідності і Свободи.

фотозвіт

«Волонтер – це промінчик сонця, це не робота, не хоббі,
не захоплення – це поклик»
(до 30-річчя заснування волонтерства)

   Генеральна Асамблея ООН в 1985 році запропонувала урядам щорічно відзначати 5 грудня Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку.
   ООН закликала держави здійснити заходи з метою підвищення поінформованості про важливий внесок служби добровольців і тим самим спонукати ще більше людей в усіх сферах діяльності пропонувати свої послуги в якості добровольців як на батьківщині, так і за кордоном.
   Волонтери (добровольці) - це люди, які свій вільний час витрачають на благо суспільства. У всесвітній декларації Добровольців сказано, що вони мають право присвячувати свій талант, час, енергію індивідуальним і колективним акціям, не очікуючи винагороди.

«ГОЛОДОМОР – ПОЗИЦІЯ НАШОГО СУМЛІННЯ»
(до Дня пам’яті жертв голодомору і політичних репресій)

Голодомор в Україні – це терористичний акт
політичної системи проти мирних людей.
/ Едуард Петровський /

    Найжорстокішим злочином комуністичного режиму CРСР проти українського народу був голодомор 1932–1933 рр. Ця спланована проти українського селянства акція мала ліквідувати основу української нації і національного відродження, зруйнувати незалежні господарства, унеможливити протистояння радянській владі. «Голод запланувала Москва для знищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян знищили не тому, що вони були селянами, а тому, що вони були українцями», – писав американський професор Р. Конквест.